Сьогодні я прийшов до вас для того, щоб ви озвучили свою позицію як ректор і позицію університету, стосовно цієї ситуації. Такі ж самі запити на інтерв’ю я направив ректорці Житомирського державного університету ім. Івана Франка Галині Киричук, а також заступнику міністра освіти і науки Михайлу Винницькому. Почнемо із, власне, самої проблемної ситуації. Півтора – два тижня тому ви говорили, видавали інтерв’ю, зокрема, нашому телеканалу, іншим місцевим ЗМІ про те, що процес розпочався, об’єднання буде, і в деяких коментарях ви говорили, що саме до Поліського університету приєднають Житомирський державний університет. Сьогодні ви говорите і, фактично, вся команда Поліського говорить про іншу ситуацію. В чому проблема? Що змінилося?
Я почну з самого початку, тому що дуже великі масиви інформації почалися якісь непорозуміння в даному відношенні. Процес оптимізації мережі закладі вищої освіти він був розпочатий фактично з минулого року одразу з початком приходу на цю посаду профільного заступника Михайла Винницького, який курує вищу освіту. І вже тоді пішла ця робота. Ми почали комунікувати ще з того часу, тому що у нас було бачення даного процесу. Ми одразу пояснювали, що не було механістичних рішень, що у нас є 4 університети. Якщо ми самодостатні, ми це завжди показували, що ми хотіли б розвиватися самі своїм шляхом, тому що у нас певні індивідуальні речі, певна тематика, яка пов’язана і розвивається тільки у нас. Але якщо державна політика буде у цьому відношенні, ми хотіли б визначити певні критерії, бачення і обмеження. По-перше, ми ставили завжди питання, що не намагатися нас об’єднувати з Житомирською політехнікою. Тому що це і територіально відокремлено, це багато освітніх програм, які пересікаються. Це виклики катастрофічні для університету. Розуміючи, що державна політика в цьому відношенні реалізується, ми показували, що ми готові розглядати варіант інтеграції з університетом Франка. Оскільки у нас мінімально пересікаються освітні програми, корпуси поряд – це одне студентське містечко. Тобто ми означали такі речі. Ще в минулому році, ще не в цьому році, не півтора тижня тому.
Тобто влітку, коли приїжджав заступник міністра, і в кінці року, коли теж була зустріч?
Так, тоді саме такі речі ми обговорювали. Потім ми такий же формат обговорювали і ставили на рівні міського голови, на рівні голови військової адміністрації, голови обласної ради. Тобто ми інформували абсолютно всі зацікавлені сторони про наше бачення в цьому процесі.
Ви говорили, що хочете об’єднуватися із ЖДУ. Це зрозуміло. Я питаю про формат. Ви півтора-два тижні тому говорили, що їх до вас приєднують, сьогодні говорите, що вас до них приєднують.
Далі, коли дійшло до формату, це було два-три тижні тому. Була спілка ректорів України. Там була присутня, до речі, Галина Киричук, за участю і міністра освіти, представників Офісу Президента, Національного агентства з питань забезпечення якості освіти, служби якості освіти було чітко озвучено критерії, за якими буде укрупнення вузів і регіони. Там було озвучено на спілці ректорів, що на квітень об’єднання Поліського національного університету і Житомирського державного університету Франка.
На цій спілці конкретно говорили кого до кого і в якому форматі приєднають? Чи лише назвали дві інституції, які планують об 'єднати?
Ні. Тільки дві інституції і доручили. Сам формат був доручення, що ректорам двох цих закладів провести між собою перемовини і запропонувати модель об’єднання. Яка, хто до кого, як, хто керівник, який формат взагалі. Тобто пропозиція. Було теж озвучено другий варіант: якщо ви не домовляєтесь, тоді Міністерство світи і науки як засновник самостійно приймає рішення і подає відповідний проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України. Третій варіант, який менш формально озвучувався, але він натякався дуже чітко, що якщо ви ввійдете в якесь конфліктне русло, то просто будуть об’єднані ВНЗ і буде поставлено виконуючим обов’язки абсолютно інша людина, яка буде наводити порядки. Ось в такому форматі. На пряме доручення Михайла Винницького ми зустрічались з Галиною Киричук, мали двогодинну бесіду.
Вдвох?
Так. Було домовлено, що спочатку ми обговорюємо вдвох. А в кінці лютого приїжджає Винницький в Житомир і опрацьовується вже кінцевий варіант. Конкретно результату розмови ми не мали, але ми обмінялися абсолютно баченням складовими розвитку університету і домовили, що робимо паузу на два-три дні. Ця пауза закінчилась на третій день, у п’ятницю, 16 лютого. В той же день я направив наші письмові пропозиції в електронному вигляді Галині Киричук і Михайлу Винницькому. Пізніше ці ж пропозиції в письмовому вигляді були направлені Михайлу Винницькому, в такому ж письмовому вигляді на адресу військової адміністрації, обласної ради і міського голови, тобто всіх зацікавлених, в першу чергу, осіб.
Ну і в університет Франка, так?
Так. Письмово ми не направляли. Тому що це була розмова, по результатам якої ми мали запропонувати своє бачення об’єднання. Воно базувалося на тому, що ми вивчили досвід об'єднання дніпровських університетів. Ми опрацювали юридично кожну процедуру, що може собою являти і на основі цього дали своє бачення. І чекали зворотної реакції. Ну, нормальна зворотна реакції мала бути: "Ні, ми там не погоджуємося з тим, чи в нас зовсім інше бачення". Реакції не було.
Давайте про пропозицію. В чому суть і формат пропозиції?
Ми показали можливі формати. Один з можливих форматів це новостворений заклад освіти. Тобто ліквідуються дві юридичні особи, створюється нова юридична особа. Це наче повне партнерство, нова юридична особа, реєстрація і вибори ректора. Але в цій моделі є дуже багато недоліків. Найбільший недолік: всі працівники двох закладів мають бути попереджені про звільнення, а це 1310 осіб. За два місяці вони попереджаються про звільнення, потім їм виплачуються всі виплати плюс вихідне. Далі, далі, далі. І знову реєстрація, статут і далі. Цей процес в ідеальному варіанті займає три місяці. В ідеальному. Це там березень, квітень, травень, червень, вступна кампанія, коли підходить – це повний параліч. Дітям нема куди вступати, заклад тільки створюється. Зрозуміло, що в нього ніхто не буде вступати, тому що в нього ще не буде юридичного статуту. Тобто це означає повний провал вступної кампанії. Відповідно, всі виплати виплачуються далі, як тим, хто звільняється. Що ми маємо на осінь в разі такої моделі? Ми не маємо студентів, не маємо грошей і новостворений ВНЗ просто паралізований, він просто чекає.
Але ж вступна кампанія проводиться не тільки навесні. Я розумію, що інформаційну складову вступної кампанії можна пропустити, оскільки триватиме процес об’єднання.
Ми говоримо про мінімум 3 місяці. Діти визначаються, куди вступати набагато раніше.
Але документи можуть подати влітку, так?
Дивіться, ми кажемо, що якби зараз було розпорядження Каміну, воно ж ще погоджується.
Тобто це час?
Це ще час до розпорядження. Ото розпорядження було, що в планах Міністерства квітень-місяць, тоді травень, червень, липень, серпень – вся вступна кампанія. Це новостворений заклад, який тільки створюється, реєструється. Тобто нема ще куди вступати.
Це проблема, я зрозумів.
Це перший варіант. Він неприйнятий ні для кого. Зрозуміло, тому що це повне знищення двох закладів. Другий варіант – це реорганізація, з якому влиття в інший заклад. Ось тоді стає питання, хто до кого вливається. Ця модель життєздатна, тому що тут набагато простіше. Вливається один заклад в інший, уже наполовину менше роботи, ніхто не звільняється, а просто переводяться на посади. Ніяких попереджень про звільнення і процедура в ідеальному варіанті триває місяць. Чому ми пропонували модель приєднання до нас, і вона з кожним днем стає в собі життєздатною ця модель? Тому що у нас є статус національного університету. Дехто каже: до чого національні? Але давайте розглядати юридичну складову цього питання. Статус національного, згідно указу президента 1995 року, чітко вказано: органом виконавчої влади, забороняється, передавати будь-яке майно приміщення, споруди і там далі національних закладів будь-яким іншим установам і організаціям. Тобто в цьому кабінеті не можна передати стільця іншому, тому що є захист, є статус національного, який відповідним указом президента гарантований. Якщо модель, яка сьогодні нам показує, і ми бачимо, як кажуть в народі: "звідки ноги ростуть". Якщо ми приєднуємося до Франка, статус національного втрачається, призначається голова ліквідаційної комісії Поліського університету і майно починає передаватися іншому закладу, але воно може і не все передатися туди, воно може передатися іншим установам, організаціям. Ви розумієте, що в центрі міста мати такий майновий комплекс багато кого цікавить.
Ви маєте на увазі, що є зацікавлені особи в процесі реорганізації, щоб отримати доступ до якогось майна?
Так, це ризик величезний.
Можете назвати конкретних осіб або інституції, які в цьому зацікавленні?
Якщо зараз назву, вони завтра напишуть, що я їх звинувачую, тому що вони хочуть загарбати державне майно.
Але це конкретні люди, конкретні інституції?
Це конкретні інституції, так. Це буде точно озвучено пізніше, коли ми накопичимо доказову базу, щоб я міг вільно це сказати і не бігти потім на другий день в суд, коли буде судовий позов. Тому що т
Джерело
