Військовий з Ужгорода Шандор Кіш загинув у перший день повномасштабного вторгнення Росії. У 2014 році він служив на морському тральщику "Чернігів", певний час перебував у складі екіпажу "Черкаси", корабля, який до останнього тримав оборону. Шандор Кіш посмертно нагороджений Президентом України орденом "За мужність" ІІІ ступеня. У військовослужбовця залишилися двоє маленьких синів. Як діти сприйняли смерть батька та як дізналася про загибель чоловіка, — розповіла Суспільному дружина захисника Марія Оксютенко. "З 23-го на 24 лютого ми взагалі не спали. Ми з чоловіком майже усю ніч переписувалися до самого ранку. Чоловік подзвонив мені о 5-й ранку, я прокинулась. І він подзвонив мені й сказав: "Збирайся і їдь до батьків". А батьки живуть на околиці міста. Я його чекала, ми з ним списалися, що я вже у батьків. Він сказав, що також закінчує і зараз приїде, щоб помитися, переодягнутися, бо він дві години був вдома за останні два дні. Але не встиг...", — розповіла дружина військового.

Шандор Кіш з Ужгорода загинув у перші години повномасштабного вторгнення Росії, 24 лютого близько 6-ї години ранку.

"Ввечері мені подзвонив наш друг і сказав, що він загинув. Я це й так розуміла, бо він дуже довго не виходив на зв'язок. Він би не залишив мене без зв'язку так довго", — пригадує Марія.

Із Шандором вона познайомилася у 2013 році в Криму, куди переїхала з родиною з Києва. Вже тоді на півострові закарпатець служив у ЗСУ.

"Його Шандор звуть, я такого імені не чула ніколи. Він паспорт дістає і каже: "Дивись". Ми жартували і я ще тиждень не могла запам’ятати, як його звати", — розповідає Марія.

2014 рік. Після анексії Криму Шандор і Марія переїхали до Очакова. Перед цим вони одружилися в місті Ужгород.

"Чоловік, як військовослужбовець, хотів поїхати до моря, побачити його. Його там нічого не тримало, окрім мене. Він мене взяв з собою і повіз, і мою собаку. Спочатку ми три місяці жили в санаторії як переселенці. Мені дуже важко було, я дуже хотіла жити в Криму. Мені там все дуже подобалось. Ми планували після пенсії туди поїхати", — каже Марія Оксютенко.

Шандор Кіш був у епіцентрі подій під час анексії Росією Севастополя. На той час він проходив службу на морському тральщику "Чернігів" та в складі екіпажу "Черкас" — корабля, який намагався стояти до останнього і, навіть після захоплення росіянами, залишився із прапором України.

"Вони з гарнізоном обговорювали, що вони хочуть знімати цей фільм про події в Криму. Їх три людини було. Вони там залишилися, коли вже всі кораблі інші здалися. "Якщо ти мене підтримаєш, то ми підемо до кінця". Вони втрьох пішли на "Черкаси" і залишалися до останнього. Казав, що було страшно. Вони ж там стріляли насправді в Криму. І вибухи, і вертольоти, й танки по берегу їздили. Страшно було. Та і хлопці билися, але ніхто не помер, слава богу. Вони з хлопцями сиділи там ще тиждень десь, на кораблі. Їм підвозили човнами їжу, воду", — пригадує Марія.

Згодом, у кінофільмі про події тих часів під назвою "Черкаси" Шандор Кіш виконав епізодичну роль.

У військового залишилися двоє маленьких синів. Про смерть батька Марія розповіла дітям через рік.

"Я замовчала цю інформацію, тому що вони ще дуже маленькі. І, я вважаю, що їм не потрібно було це знати. Вони його чекали, вони його згадували майже щодня, з посмішкою з радістю, коли тато повернеться. Ми планували якісь події, але після того, як закінчиться війна. Війна не закінчується, все продовжується. Вони трошки підросли, ці події додали їм віку. Ми сходили, діти побачили. Молодший взагалі сказав, що цього не може бути. Старший дуже засмутився. Я рада, що я їм зараз сказала. Тягар з душі впав. І їм спокійніше. Вони вже не будуть його чекати. Будуть знати, що він тут, і зможуть починати жити далі", — розповіла Марія. Що відомо: Із загиблим військовим Шандором Кішем попрощалися 22 березня в Ужгороді на Пагорбі Слави; Президент посмертно нагородив закарпатця Шандора Кіша орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads

Джерело