В інтерв’ю «Главкому» екс-міністр (2019-2020) енергетики України Олексій Оржель розповів, чому не вдається запровадити санкції проти «Росатому», скільки грошей Росія отримує з продажу нафти і газу, чи можливо ввести зараз повне нафтове ембарго і чи готова Україна до наступного опалювального сезону.

«Інтереси «Росатома» захищає Угорщина»

Чи досягли нафтові та газові санкції проти РФ своєї мети? Скільки недоотримує бюджет агресора порівняно з минулим роком?

Розпочнімо з того, чи співпадають українські інтереси із загальносвітовими у контексті впровадження санкцій. Україна була зацікавлена максимально обмежити надходження грошей від нафти та нафтопродуктів у ворожу казну. Як і від газу. Зі свого боку світова спільнота пильно стежить, щоби введення обмежень в енергетичному секторі не вплинуло негативно на ціни.

Безумовно, ми би хотіли більше санкцій, проте і так звані «стельові ціни» теж працюють. Ціна у $60 за барель для російської марки Urals це підтверджує. Ми маємо ще один фактор, який впливає на ситуацію – це зменшення ціни на Brent. На сьогодні ця марка нафти коштує приблизно 75$. А от Urals торгують зараз навіть подекуди нижче за 60$ за барель.

Але рашисти збільшили свої нафтові прибутки шляхом збільшення обсягів експорту. З іншого боку, якщо раніше нафта приносила 35-37% від загальних бюджетних доходів, то зараз нафтові доходи РФ складають вже 26-27%. З їхніх документів ми бачимо, що закладений на рік бюджетний дефіцит вже перевершує їхні очікування на 25%. Однак, треба сказати, що агресору поки вдається перекривати цю недостачу за рахунок прибутку з нафти та нафтопродуктів.

Також Кремль втратив можливість заробити на продажу 155 млрд кубометрів газу, які мали проходити «Північними потоками». Конкретно кажучи, з 11-13% доходів, які приносив у бюджет природній газ, заробітки рашистів упали ледь не вдвічі.

Чому так важко просуваються санкції проти «Росатома»? Хто зацікавлений у гальмуванні?

Інтереси «Росатома» щосили захищає Угорщина.

«Росатом» тисне на країни, де розташовані його підприємства. І, насправді, залежність від атомної енергії у світі навіть більша, ніж залежність від газу чи нафти. Побудувавши об’єкти атомної генерації і цим самим створивши залежність від встановленого обладнання, Росія отримала важелі тиску на країни.

Атомна експансія, яку проводить Росія, продаючи атомні блоки власного виробництва, можлива завдяки міждержавним угодам. Через це накладання санкцій на «Росатом» стає дуже серйозним викликом. Зрештою і у нас використовується ядерне паливо російського виробництва. Ми переходимо на паливо Wastinghouse (японо-американська електротехнічна і ядерноенергетична компанія, – «Главком»). І треба знайти альтернативні джерела постачання запчастин для АЕС. 

Не можна не критикувати «Енергоатом». У нас досі ще не введено в експлуатацію Централізоване сховище ядерного палива – автономна ядерна установка, призначена для тривалого зберігання відпрацьованого ядерного палива з енергоблоків Рівненської, Хмельницької та Південноукраїнської АЕС. Ми дуже довго сплачували великі гроші рашистам за зберігання відпрацьованого ядерного палива («Схеми» два роки тому з’ясували, що незадовго до повномасштабного вторгнення Росії, Україна продовжувала платити ворогу близько $200 млн за зберігання відпрацьованого ядерного палива щорічно, – «Главком»).

Тож дійсно, санкції на «Росатом» треба накласти. Водночас нам треба думати, як звести нанівець вплив «Росатому» в Україні.

Часом електроенергія з Європи дешевша, ніж та, яку ми виробляємо самі

Чи досі діють російські лобісти у сфері енергетики у європейських країнах?

Активно лобіюють російські енергетичні інтереси представники угорських державних нафтопереробних компаній. Вони максимально зацікавлені у сировині з Росії. Портової інфраструктури в Угорщині немає і вона через це потрапляє у залежність від інших країн.

Зараз угорці залежать від нафтопроводу «Дружба». «Газпром» намагався викупити частину їхньої інфраструктури. Щоби внаслідок цього виникли угорсько-російські підприємства. Спільна з росіянами власність, зацікавленим у веденні такого підприємництва державним угорським структурам можливість користуватися російською портовою інфраструктурою. Передовсім, щоб транспортувати нафту і нафтопродукти морем. Знайшовши таким чином альтернативу «Дружбі». Інтереси їхні активно обстоювали пов’язані з ними угорські політики. Та після припинення роботи Північних Потоків, угорські еліти вже не так ревно боронять енергетичні інтереси Росії у себе в країні. Бо ж бачать, що участь росіян у роботі угорських підприємств створює загрозу для останніх.

Тож тепер росіяни йдуть з величезного газового ринку і, скоріш за все, назавжди. Принаймні поки їхня держава не припинить бути такою, як зараз.

Чи є політична воля країн ЄС повністю заблокувати збут російських нафтопродуктів на європейські ринки?

Санкції накладені. Але відомо, що російську нафту змішують з нафтою з інших країн і продають вже не як російську. І у результаті нафтопродукти на папері можуть бути грецькими або й словенськими. Та якими завгодно! Тобто росіяни знаходять, як обійти санкції.

Повне ембарго було на порядку денному під час суперечок довкола 11 пакету санкцій ЄС. Та його серйозно ніколи не розглядали. За оцінками авторів 11 пакету, добровільне ембарго (відмова всіх західних союзників від російської нафти без приписів, на добровільних засадах) мало позбавити росіян можливості продавати нафту на західні ринки.

Але цього так і не сталося. Різні види марки Urals продаються у різних точках. Допоки ще існують обхідні шляхи, ембарго як таке не стоїть на порядку денному. Єдиний спосіб щось змінити – це максимальне відстежування обігу нафти і нафтопродуктів. Європейці та американці над цим міркують. Намагаються зрозуміти, де є зловживання.

Що треба зробити, аби перекрити ринок так званої змішаної російської нафти?

В Україні для цього написали просту постанову, яка забороняє розмитнювати російську нафту і похідні від неї нафтопродукти. А далі танцюй собі сам, як хочеш.

Імпортери, які завозять нафту на український ринок, шукають найдешевший ресурс. Імпорт дешевшого ресурсу спричиняє зменшення ціни. Через це вже повертають акцизи на пальне. Будуємо логічний ланцюжок далі. Найдешевший ресурс можна отримати з найдешевшої сировини, а найдешевша сировина зараз російська. Навіть якщо вона використана при виготовлені нафтопродуктів якогось європейського бренду.

І може трапитися навіть так, що українські танки їздитимуть на пальному з російських нафтопродуктів.

Знов-таки, повертаємося до необхідності відстежувати російську нафту. Окрім того, повинна бути чітка кінцева мета, наскільки ми хочемо обмежити дохід російського федерального бюджету. Якщо хочемо з довоєнних 30% збити ворожі прибутки до 10%, тоді маємо обмежити нафтопереробку.

Далі – тільки розмови про повне ембарго. Але одна лише новина про цілковите ембарго негативно вплине на світові нафтові ціни – вони зростуть. Як наслідок, буде завдано удару по наших європейських партнерах. Треба виходити з того, що нічого кращого за суворий контроль джерел походження нафти придумати не можна. Скоріше за все, Україна буде застосовувати інструменти, якими користуються наші партнери для відстеження російського продукту і обмеження його споживання.

Чи експортується в Україну «латвійська суміш» (нафта, що містить російську сировину, як правило, російської у суміші – 49%)? Чому це відбувається попри війну?

Тому що вона завозиться як нафтопродукт із «білими документами». Вироблений у Європі бензин привозять сюди із часткою, наприклад, російської нафти Urals. Думаю, тут за справу мають взятися вже європейські правоохоронні органи.

Трейдери, які завозять таку нечисту продукцію, мають знати її склад. Але продовжують нею торгувати через дешевизну. Ніхто про це не хоче говорити офіційно. Це мовчання заважає з’ясувати, скільки точно відсотків російського продукту у пальному від різних торговців.

Про яких конкретно трейдерів йдеться?

Всі знають, які це трейдери, але ніхто офіційно нічого не скаже. Свічки ж не тримали. І я не казатиму цього публічно. Їх не можна звинувачувати, бо вони шукають, де дешевше.

Ми продовжуємо пропускати російську нафту нафтопроводом «Дружба». У цей же час ми вимагаємо санкцій від європейців. Що це за подвійні стандарти?

Тут у нас є фактор Білорусі. І «Дружбу» ми використовуємо, як стримуючий фактор супроти Олександра Лукашенка. Той собі іноді дозволяє абсолютно антиукраїнські, ворожі заяви у наш бік.