Як наслідок – зростання цін і зубожіння населення. Чи доведеться українцям стати жебраками в прямому сенсі цього слова?

“Я працюю 2-3 дні на тиждень. Дохід мій складає 500 гривень за одну відпрацьовану зміну. Тож на тиждень я маю півтори тисячі”, – підраховує прибутки киянка Оксана Перехрест.

Жінка підпрацьовує в одному зі столичних ресторанів. Миє посуд. Вона не може знайти постійну роботу, адже має піклуватися про свого чоловіка, який відновлюється після інсульту.

“Інсульт був дуже тяжкий, він складно переніс кілька днів у реанімації, а потім ми лікували його ще й у лікарні. Після лікарні – реабілітація. І це все коштувало грошей”, – розповідає Оксана.

Оксана та її чоловік мешкають у гуртожитку в маленькій кімнаті разом із двома дорослими синами: “Старший син працює в ресторані, він отримує приблизно 10-12 тисяч гривень. Частину коштів він виділяє для родини, нам допомагає”.

Сукупний дохід родини становить 11 тисяч гривень. І якщо до війни Оксана могла жити на ці гроші, то зараз усе кардинально змінилося: “Все дуже зросло в ціні. Підвищилися тарифи на комунальні послуги. Піднялися ціни на ліки в аптеці. Тому дуже важко жити. Цих 11 тисяч нам не вистачає”.

“Інфляція  – це знецінення коштів, – пояснює суть процесу Андрій Приходько, експерт з фінансового права. – Якщо ви за 100 гривень можете умовно на сьогодні купити 10 пар кросівок, то через місяць, коли інфляція буде на рівні 10%, ваші кошти знеціняться на 10%, і за ці кошти ви купите не десять пар кросівок, а 9”.

У грудні торік інфляція становила 26,6%. Порівняно з груднем минулого року вона прискорилася на 10%. Іншими словами, нині ваші гроші знецінюються зі швидкістю 26,6% на рік. Якби на початку року ви поклали до скарбнички 10 тисяч гривень, то наприкінці витягли б лише 7 340 гривень.

Для Оксани та її сім’ї рівень інфляції найбільш помітний у магазині: “Яйця ми купуємо в магазині, оскільки на ринку дуже кусається ціна, купити їх нереально. Ціна за два десятки становить 140 гривень, це дуже дорого. Також ми купуємо хліб, і це десь 70 гривень за дві хлібини, аби на один день прогодувати нашу родину. Якщо взяти картоплю, для моєї родини на тиждень потрібно десь 5-6 кілограмів, і кожен коштує 15 гривень. Готую макарони в різних варіантах. Найдешевші коштують 30 гривень за кілограм”.

“Якщо говорити про загальні категорії, зростання цін на овочі було пов'язане з тим, що під окупацією перебували південні регіони України – відповідно не було достатньої пропозиції, – пояснює причини здорожчання Володимир Лепушинський, директор Департаменту монетарної політики та економічного аналізу НАБ. – Показовою є, наприклад, ціна на яйця, яка також суттєво зростала ще з минулого року. І це було наслідком зростання витрат виробництва, а також того, що були зруйновані виробничі потужності. Особливо в південних областях”.

Одна з найболісніших категорій, що різко вдарила по сімейному бюджету – ліки.

“Щоб повноцінно лікувати діабет, купити ті самі тестові смужки, вітаміни, додаткові ліки, на це потрібно десь 1 4000-1 500 грн на місяць, це лише для однієї мене. А також близько 1 000 гривень йде на ліки для чоловіка”, – підраховує Оксана Перехрест.

Щомісяця Оксана витрачає на найнеобхідніші медикаменти понад дві з половиною тисячі гривень. А про те, щоб купувати одяг чи взуття, взагалі не думає.

“Ціни на непродовольчі товари зросли на 21% за минулий рік, – каже Володимир Лепушинський. – Було декілька причин. По-перше, зростання тих самих витрат на виробництво, перевезення, доставку. По-друге, вичерпалися запаси товарів, закуплених по старому курсу”.

“Якби ж не російська агресія, то наша країна процвітала би, а вони руйнують наше життя, родини, інфраструктуру, роблять колосальну шкоду нашій країні”, – вважає Оксана.

Утім, є й гарні новини: за всіма прогнозами, мало бути гірше. На початку повномасштабного вторгнення економісти в ООН прогнозували, що за межею бідності опиняться 90% українців. А сама країна буде на межі дефолту.

“Однак попри те, що інфляція прискорилася, вона залишається контрольованою, не було зафіксовано рекордних значень, – пояснює Володимир Лепушинський. – І інфляція в підсумку виявилась нижчою, ніж наш прогноз у 30%".

Дефолт – страшне слово, відоме тим, хто пережив 90-ті. Зростання злочинності і корупції, різке знецінення грошей, тотальна бідність. Однак можемо заспокоїтися: повернення в 90-ті навіть за найпесимістичнішими прогнозами для України неможливе.

“Я впевнений, що Україні до дефолту дуже далеко. Більше того, це майже нереально, – переконаний Андрій Приходько. – Україна в умовах війни розвинула нові економічні напрямки, в деяких із них ми на сьогодні, в стані ведення війни, є лідером в Європі та світі”.

Це неймовірно, але в умовах війни Україна несподівано заявила про себе як про розвинуту цифрову державу.

“Всі ми знаємо нашу “Дію” – мобільний застосунок, який створило Міністерство цифрової інформації. Це сьогодні один із провідних застосунків у світі. Шість країн копіюють його у нас”, – наводить приклад Андрій Приходько.

До того ж, попри складні бої на півдні та сході, ми залишаємося лідером аграрного комплексу.

“Україна була і буде великою аграрною країною, – переконаний експерт з фінансового права. – Наша країна за площею більша, ніж більшість європейських країн. У нас великі родючі чорноземи, тому навіть в умовах війни, я впевнений, навесні розпочнеться масштабна посівна кампанія, українські аграрії знову здивують своїми показниками і своїми здобутками”.

А прогнози Нацбанку щодо рівня інфляції на 2023-й рік досить сміливі та оптимістичні.

“Ми очікуємо, що після періоду стабілізації інфляція почне знижуватися навесні, і достатньо стрімко, – прогнозує Володимир Лепушинський. – За підсумками року ми очікуємо приблизно 18,7% інфляції”.

“Я вважаю, що та інфляція у 26%, яка є на сьогодні в країні, яка веде війну, в якій постійні обстріли, бізнесу дуже складно працювати, людям дуже складно жити, – ця інфляція є нормою. І нічого страшного в цьому немає”, – оцінює ситуацію Андрій Приходько.

Війна вчить українців не лише єднанню, але й порядку, фінансовій дисципліні і жорсткості в багатьох сферах.

“Створюються правоохоронні антикорупційні органи, основне завдання яких – ловити корупціонерів. Але нічого не робиться для того, щоб корупціонер не хотів брати взятку. Немає системи мотивації для держслужбовців, – підсвічує слабкі місця системи Андрій Приходько. – Якщо слідчий зловив якогось корупціонера і завдяки цій кримінальній справі наповнив держбюджет на мільйони за допомогою конфіскації, доведення вини і так далі, то чому цьому слідчому не дати 1% від тієї офіційної суми, яку він завів у бюджет?”.

За прогнозами фахівців, середня зарплата в Україні 2023 року становитиме 18 000 гривень. Утім, покладатися українцям доведеться більше на себе, ніж на допомогу державних органів.

“Скоріше за все, мені потрібно шукати ще одну роботу або підробіток, – припускає киянка Оксана Перехрест. – Щоб нам вистачало на елементарні речі, необхідні для того, аби жити нормальним життям”.