Геніальне лірично-драматичне сопрано цієї оперної діви облетіло чи не всі континенти. "Вагнерівська примадонна XX століття", "Найпрекрасніша та найчарівніша Баттерфляй", вона царювала на сцені поміж Баттістіні, Карузо, Шаляпіна та Руффо, нею захоплювалися провідні композитори Європи, про її блискучі виступи писала зарубіжна преса. 23 вересня мистецький світ вшановує 150-ліття від дня народження однієї з найвидатніших українських співачок світової слави — Соломії Крушельницької. Тож привідкриємо завісу фактів, пов’язаних із життям цієї непересічної жінки.

Злет до вершин

Сценічна кар’єра артистки тривала понад двадцять п’ять років: від дебюту 1893 року на львівській сцені в опері "Фаворитка" до останніх ролей у театрі "Сан-Карло" в Неаполі (1920). Але ж як розпочинався цей творчий шлях?

Майбутня зірка народилася у селі Білявинці на Тернопільщині в родині священника. У віці 19 років молода Крушельницька вступила до Львівської консерваторії, а по її завершенню продовжила навчання у Мілані. Згодом вирушила до віденського професора Генсбахера вдосконалювати голос для творів німецького композитора Вагнера, опери якого вважали дуже складними та виснажливими.

І хоч до цього Соломія вже співала на сценах Львова та на сценах провінційних італійських міст, але саме з цим митцем пов’язаний успіх співачки. Після виконання ролі Ельзи у вагнерівській опері "Лоенгрін" у Кракові 1895 році на артистку чекало визнання.

Сестра Олена Охримович згадувала: "Успіх був надзвичайний. Публіка шаленіла від захоплення. Натовп чекав її виходу з театру. Найсміливіші розпрягли коней і тягли карету самі. Інші несли Соломію на руках...".

Твори Вагнера так і залишалися в її репертуарі аж до закінчення оперної кар’єри. А географія виступів лиш росла і досягла провідних театрів Європи та Америки. Італія, Іспанія, Франція, Чилі, Аргентина та Польща — і це ще не весь перелік країн, де лунав голос Крушельницької.

Врятована опера

Вершина слави прийшлася на початок 20 століття: тріумфальні виступи в операх "Аїда" та "Трубадур" Верді, "Фауст" Гуно, "Кармен" Бізе, "Галька" Монюшка та багато інших захоплювали публіку та критиків. Але найвідоміша історія успіху пов'язана з італійським композитором Джакомо Пуччіні.

У 1904 році його прем’єру "Мадам Баттерфляй" в міланському театрі La Scala спіткало грандіозне фіаско. Щоб врятувати оперу, довелося переробити твір, а також змінити виконавицю головної ролі гейші Чіо-Чіо-сан. Нею стала Соломія Крушельницька, яка під час другої прем’єри в Брешії бездоганно переродила "метелика". Після виступу її неодноразово викликали на "біс", а загалом партія японки була виконана оперною примою понад сто разів. Пізніше композитор на знак вдячності подарує співачці свій портрет із написом: "Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй".

Пам’ятала про своє коріння

Ні слава, ні тріумф не застилали очі українській артистці —вона ніколи не забувала про своє походження. Навпаки: вона завжди підкреслювала свою національність і була тією, хто пропагував українські народні пісні та твори вітчизняних композиторів за кордоном.

І хоч Крушельницька ніколи не виступала на сцені київського театру, зате приїздила з гастролями до низки інших міст України: Одеси, Тернополя, Львова, Бережан, Чернівців та Збаражу.

"Я мала хвилини великої насолоди, коли могла чужинцям показати красу наших народних пісень. Українські пісні я популяризувала в різних кінцях світу, і не раз мені було прикро, що я не могла залишати ноти всім тим, хто ними захоплювався і хотів їх вивчити".

Одного разу співачка побувала у палаці царя Миколи II. Виконавши кілька арій, насамкінець вона заспівала українських пісень, після чого цар по-французьки поцікавився, якою мовою ж прозвучала пісня. Соломія відповіла, що пісня "мовою її рідною, українською".

Особисте життя і до чого тут вулкан

Оперній діві ніколи не бракувало чоловічої уваги: їй не раз робили пропозицію руки та серця, але вона залишалася неприступною фортецею. Та виверження Везувію біля Неаполя 1906 року змінило долю незаміжньої жінки.

"Мільйонери пропонували мені – з умовою, коли вийду за них заміж, – збудувати окрему оперу виключно для мене або радили забувати про свою тяжку професію…".

Саме в той час пані Крушельницька мала вистави у театрі San Carlo, але за рекомендаціями лікаря вона була вимушена припинити свої виступи. Відмовитися від контракту з театром Massimo довелося і в Палермо, тож керівники установи подали до суду. Допоміг виграти справу італійський адвокат Чезаре Річчоні, який згодом і став єдиним чоловіком артистки.

Шлюб було взято 1910 року під час гастролей у Буенос-Айресі. Потім подружжя оселилось у рідному місті коханого – Віареджо, де у них була власна вілла "Саломея".

А вже у 20-х роках Соломія Крушельницька залишила оперну сцену і присвятила себе камерно-вокальній музиці.

Совєтські злидні

У 1936-му співачка овдовіла, а в 1939-му повернулася на батьківщину, звідки вже не змогла виїхати через Другу світову. Галичина увійшла до складу Радянського Союзу, тому влада націоналізувала будинок примадонни (який вона придбала ще восени 1903 року у Львові), залишивши їй квартиру на другому поверсі, у якій вона жила з сестрою Анною.

Під час німецької окупації Львова Соломія бідувала, була вимушена давати приватні уроки вокалу. А після повернення радянської влади викладала вокал у консерваторії, де ставили умови позбутися італійського громадянства задля подальшої праці. Тож Крушельницькій довелося продати свою з чоловіком віллу "Саломея".

Останній концерт артистки відбувся в 77-річному віці у Великому залі Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка. А через три роки 16 листопада 1952 співачка відійшла у вічність.

Читайте нас у Facebook або Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!

Джерело